Від дочки вірш про маму до сліз, яка померла

Вірш про маму, яка померла, від дочки до сліз

Мамо, я досі тебе виглядаю,
У тиші шукаю твій голос і слід.
Я ніби доросла, та серцем ридаю,
Бо без тебе став холодним цей світ.

Мені не вистачить твого «доню, тримайся»,
Твоїх теплих рук і лагідних очей.
Я вчуся без тебе щоранку вставати,
Та біль не минає ні вдень, ні вночі.

Ти була моїм домом, молитвою, світлом,
Ти вміла мовчанням мене обійнять.
А зараз лиш фото, свічка і квіти,
І сльози, що знову не можу стримать.

Пробач, що не все я тобі говорила,
Що мало обіймів в житті я дала.
Я б все повернула, якби тільки вміла,
Якби ти ще раз мене «доню» звала.

Спочивай, моя мамо, у Божому світлі,
Хай ангели будуть завжди біля тебе.
А я тебе любитиму вічно на світі,
Допоки й сама не піду аж до неба.

Короткий вірш від дочки про померлу маму

Мамо, без тебе душа сиротіє,
Дім став тихішим, а серце болить.
Тільки любов твоя в мені ще жевріє,
І пам’ять про тебе ніколи не спить.

Вірш до сліз “Сумую за тобою, мамо”

Сумую за тобою, мамо,
За голосом, що грів мене.
Тебе нема — і в серці рана,
Яка ніколи не мине.

Я так хотіла б пригорнутись,
Сказати тихо: «Я люблю».
Хоч на хвилинку повернутись
У ті часи, де я з тобою йду.

Ти завжди вміла зрозуміти,
Навіть коли мовчала я.
Тепер несуть до тебе квіти,
А я несу свою печаль.

Моя рідненька, моя мила,
Ти в небі, та в душі живеш.
Твоя любов мене зігріла
І крізь життя зі мною йде.

Вірш пам’яті мами від дочки

Мамо, твій образ не згасне ніколи,
Він в серці моєму, як світло живе.
Я пам’ятаю і руки, і слово,
І все те тепло, що лишила мені.

Ти вчила любити, прощати, терпіти,
Не падати духом, коли важко йти.
Тепер я доросла, та хочу, як діти,
До тебе на руки хоч раз підійти.

Немає сильнішого болю на світі,
Ніж втратити маму і далі жить.
Та я буду пам’ять твою берегти,
Бо серце тебе не відпустить.

Вірш на річницю смерті мами від дочки

Минув вже час, а біль не стихає,
І серце рахує без тебе роки.
Тебе мені, мамо, так не вистачає,
Твоєї поради, тепла і руки.

Сьогодні знов свічка тихенько палає,
І квіти лягають до ніг на землі.
А я, як колись, тебе подумки кличу,
Бо ти найдорожча була у житті.

Нехай тобі, мамо, там буде спокійно,
Нехай не торкнеться душі твоєї біль.
Я любитиму вічно, я пам’ятатиму щиро,
Моя найрідніша, мій ангеле мій.

Вірш для мами на небесах від дочки

Мамо, ти тепер десь поміж зорями,
Там, де немає ні сліз, ні біди.
А я залишилась з земними розмовами,
Які не встигла сказати тобі.

Дивлюсь в небеса і тихенько питаю:
Чи бачиш ти, мамо, як важко мені?
Я кожного дня тебе згадую, знаю —
Ти стала молитвою в моїй душі.

Прийди хоч у сні, пригорни мене ніжно,
Скажи, що не плачеш, що в тебе спокій.
Бо я без тебе, як пташка без гнізда,
Як доня без мами у тиші нічній.

Дуже зворушливий вірш про маму, якої вже немає

Коли іде з життя матуся,
Світ ніби гасне в одну мить.
І скільки б років не минуло,
Душа по-мамину болить.

Бо мама — це не просто слово,
Це цілий всесвіт доброти.
Це та любов, що знов і знову
Допомагає далі йти.

Та як же важко, моя рідна,
Без тебе ранки зустрічать.
Я сильна, мамо, тільки видно —
Мені б до тебе хоч мовчать.

Я б притулилась, як маленька,
До твоїх лагідних грудей.
Та між нами тепер далеченько —
Земля, молитва і небесний день.

Вірш від доньки для поминального посту

Моя мамо, тебе вже немає поруч,
Та ти залишилась у кожному дні.
У спогадах світлих, у тихому болю,
У добрій молитві, у серці моїм.

Я дякую, мамо, за все, що ти дала,
За ніжність, за силу, за кожну пораду.
Ти в цьому житті мене так берегла,
А нині я пам’ять твою бережу.

Світла тобі пам’ять, моя найрідніша.
Нехай небеса обіймають тебе.
А я буду любити ще більше, ще тише,
Бо смерть не забрала любові в мене.

Маленький вірш для статусу або підпису до фото

Мамо, ти пішла, та не зникла з душі,
Ти в кожній молитві, у кожній сльозі.
Я донька твоя — і крізь роки нестиму
Любов до тебе, рідна, незгасиму.

Вірш “Мені не вистачає тебе, мамо”

Мені не вистачає тебе, мамо,
Твоїх очей, усмішки, теплоти.
Я ніби живу, та в серці рана,
Бо вже не можу до тебе прийти.

Не можу спитати, як правильно буде,
Не можу почути: «Доню, не плач».
А світ все іде, метушаться люди,
Лише в моїм серці живе твоя втрата.

Ти була моєю опорою тихою,
Моєю молитвою в кожному дні.
І навіть тепер, за небесною втіхою,
Ти ніби стоїш за плечима мені.

Вірш про маму, яка померла, простими словами

Мамо, я скучила дуже-дуже,
Так, як не скажеш простими словами.
Без тебе світ став холодний і чужий,
Без тебе важко вечорами.

Я пам’ятаю твої руки,
Твій погляд, голос, доброту.
І кожен день крізь біль розлуки
Я знов до тебе серцем йду.

Тебе нема, але любов лишилась,
Вона сильніша за смерть і час.
Ти в моїй душі навік поселилась,
І ми не розлучені назавжди, мам.

Слова пам’яті про маму від дочки в прозі

Мамо, мені дуже не вистачає тебе. Не вистачає твого голосу, твоєї турботи, твоїх порад і твоєї присутності. Я часто думаю, що сказала б тобі ще дуже багато слів, якби мала хоча б одну зустріч. Дякую тобі за життя, за любов, за терпіння, за все, що ти зробила для мене. Ти назавжди залишишся моєю найріднішою людиною. Світла пам’ять тобі, моя мамо.